Волинська область розташована на крайньому північному заході України у зоні українського Полісся.
На заході Волинська область межує з Республікою Польща (протяжність кордону – 190 км), на півночі - з Республікою Білорусь (205 км), на сході - з Рівненською (410 км), на півдні - з Львівською (125 км) областями України.
Область нерідко називають “вікном в Європу” на північному заході України. Нині вона підтримує різнобічні контакти більш як з 80 країнами світу.
Сусідство з Польщею та Білоруссю стало запорукою успішного прикордонного співробітництва, яке реалізується через діяльність Єврорегіону “Буг”. Розташування Волині на території, де сходяться три держави, три народи, об’єднані спільними етнічними й культурними коренями, має історичне значення.
Адміністративний центр — Луцьк — уперше згадується в літописах у 1085 році, статус міста має з 1795 року. Населення — 208,8 тис. чоловік.
Волинська область поділяється на три зони: північне Полісся, південне Полісся і лісостеп. Північне Полісся займає більш 75% території області. Особливістю цієї зони є низовина, що покрита лісами і болотами. Південне Полісся і лісостепова зони знаходяться на Волинсько-Подільській височині.
Мінерально-сировинний потенціал — вугілля, торф, природний газ.
Згідно Люблінській унії 1569 р., що об’єднала Польщу і Велике князівство Литовське в Річ Посполиту, створюється Волинське воєводство. По Андрусівському договору 1667 р. уся правобережна Україна, у тому числі і волинські землі, залишилася в складі Річі Посполитої. При черговому переділі Польщі в 1793 р. частина Східної Волині перейшла до Російської Імперії, у 1875 р., після третього розділу, вся Західна Волинь відійшла до Росії. Була створена Волинська губернія.
Друга половина минулого століття характеризується розвитком на цих землях промисловості, створенням підприємств. З травня 1919 р. край окупований поляками. За Ризьким договором 1921 р. територія відходить до Польщі на 20 років, створюється Волинське воєводство з центром у Луцьку. 4 грудня 1939 р. створена Волинська область.
Основний промисловий розвиток Волині приходиться на 1970-80-і роки, коли тут будуються промислові підприємства: Луцький автомобільний завод, картонно-руберойдовий завод, «Синтетика», текстильний комбінат, радіозавод.
Волинська область – аграрний регіон, має рівнинний рельєф, порівняно теплий помірно-континентальний клімат з достатньою кількістю тепла і вологи, родючі чорноземні грунти на півдні і дещо бідніші дерново-підзолисті – у північній частині, великі лісові масиви, густі мережу річок і озер, компактно заселена, 50 відсотків мешканців проживає у сільській місцевості.
Земельний фонд області становить 2014,4 тис.га і найбільша його частка припадає на землі сільськогосподарського призначення - 1050,8 тис.га).
Питома вага Волині у загальнодержавному виробництві продукції сільського господарства становить 3 відсотки.
У 2009 р. у галузі вироблено продукції на суму близько 3 млрд.грн. (у порівнянних цінах 2005р.).
Самими цікавими є пам’ятники архітектури й археології періоду Київської Русі, зокрема Успенський собор (1160 р.)і Васильковська церква (ХІІІ- ХІ ст.) у м. Володимир-Волинський, Верхній замок (XI-ХIII ст.); Покровська (ХV ст.) і Хрестовоздвиженська (1619 р.) церкви, монастир єзуїтів (1539–1610 р.) , Троїцький собор (1752–55 р.) у м. Луцьку; залишки храмів і житлових будинків (Х-ХІ ст.), фортечних валів (ХІ- ХІІІ вв.), Георгіївська церква (1264 р.) у м. Любомилі, замок і Луцька арка (1630 р.) ; залишки стін Нижнього замка (ХІ -ХVІІ ст.).
|
